З часу президентських виборів обласний
осередок другої за потужністю політичної сили в країні став мало
нагадувати організовану партійну структуру, здатну пливати бодай на щось
в краї.
З моменту оголошення вироку
екс-прем’єру Юлії Тимошенко минуло вже два тижні. Однак, на життя
області ця подія ніяк не позначилася. В порядку денному за актуальністю
вона «загубилася» на тлі… зміни часу.
Інертність закарпатської «Батьківщини» не дивує експертів: «Так сталося, що Закарпаття – це взагалі не її край, – зазначив на прес-конференції у прес-центрі «Закарпаття» політолог Віктор Пащенко. – Вона (Юлія Тимошенко – ред.) тут і бувала рідко».
«Сила Юлії Тимошенко ніколи не відігравала ключової ролі в нашій
області, – погодився з колегою професор УжНУ Сергій Федака. – Тому, мені
здається, що те, що відбувається в Києві на Закарпаття безпосередньо не
вплине. Тут своя ситуація, автономна по відношенню до Києва розкладка
сил».
Між тим, зауважимо, що «Батьківщина» представлена у облраді, більшості
міськ- та райрад краю, а на останніх президентських виборах на
Закарпатті перемогла саме Тимошенко.
На думку експертів, партію Тимошенко, як і решту політсил в області з
громадського життя вичавила монопольна двопартійність Єдиного Центру та
Партії регіонів. За словами Федаки, у контексті майбутніх виборів
інтрига значно більша у співіснуванні саме цих двох політ сил.
«Представників партії «Батьківщина» зараз витискають і не дають жодних
шансів. Кожний державний службовець повинен бути дуже обережним щодо
своєї позиції», – додав Мукачево.net політолог Роман Офіцинський.
Втім, видається, не тільки команди Балоги та Ледиди винні у
«деморалізації» місцевої «Батьківщини». Закарпатські бютівці ніколи не
відзначалися особливою дружність та злагодженістю дій. Про це, додаючи
трохи містити, відверто свого часу говорив Павло Чучка, щоправда, в
контексті мерської кампанії: «Бютівці не можуть ніде виграти. Ми
відстоюємо все в судах – це вже печать, клеймо на нас».
Після місцевих виборів закарпатські «тимошенківці» спершу спробували
поставити під сумнів їхні результати, однак зовсім скоро стали одними з
гарантів утопічного миру. Це відбулося одночасно з отриманням посад – секретаря Ужгородської міськради (В.Щадей) та заступника голови облради (А.Сербайло).
Якраз місцева кампанія і показала, що у закарпатській «Батьківщині» –
кожен за себе, а прізвище Тимошенко – лише піар-прикриття. Чим більше у
вождя виникало проблем, тим менше його проблемами переймалися
закарпатські бютівці, обмежуючись виключно символічними жестами.
Так, ледь не усе літо чергував під Печерським судом і справно постив про
це у Facebook голова фракції «Батьківщини» в Ужгородській міськраді,
але вже не лідер міського осередку Василь Гнатків. Коментарем з типовими різкими формулюваннями обмежився і лідер закарпатської «Батьківщини» Олександр Кеменяш.
Але не більше.
У серпні за рознарядкою з центру «сердешні» фракції по всій країні
закликали дати оцінку справі Тимошенко, однак Закарпатська облрада цю
ініціативу прогнозовано провалила. І ніхто у місцевій «Батьківщині» не
засмутився. Так само флегматично поставили бютівці до «візиту»
податкової на завод однопартійця Михайла Качура «Турбогаз».
Те саме відбулося відразу після оголошення вироку: прес-конференція та
меланхолічні коментарі. Про скликання позачергового засідання облради,
мітинги чи збір підписів, на що раніше вистачало бютівців, тепер навіть
ніхто й не згадав. А грізна абревіатура КОД – Комітет опору диктатури –
значилася лише у нечисленних прес-релізах.
Хоча, як повідомив 12 жовтня в Ужгородському прес-клубі головний агітатор місцевих бютівців Юрій Фекете,
закарпатці все ж долучилися до протестів проти засудження вождя, ба
навіть більше – відзначилися гіпсом: «Один з наших представників, який
був у перших рядах, через тиск міліції невдало впав і пошкодив чашечку
коліна, яку зафіксували гіпсом».
Днями Львівська облрада звернулася до парламенту декриміналізувати
справу Тимошенко. Як і влітку, подібні рішення слід очікувати, вочевидь,
і ще від ряду облрад. Однак не від Закарпатської.
Місцеві бютівці вже давно навчилися пристосовуватися до політичних реалій у краї без допомоги вождя. Кожен самотужки.
І з огляду на те, як розвивається ситуація в країні, ці практики
пристосування можуть послугувати гарним прикладом для однопартійців з
інших регіонів.
Аліса Квич, "Мукачево.net"
|