КРАКІВ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ

«В Кракові таким чином можна знайти багато доказів того, що вже по польській землі проходило «пограниччя візантійського Сходу та мистецтва Західної Європи», а також відбувався контакт мистецтва романської, а потім готицької Європи з мистецтвом середньовічної Русі…»

Володимир Мокрий, Голова Фундації Св. Володимира у м. Кракові

Краків – стародавнє королівське місто і духовна столиця Польщі. Відвідуючи його ми абсолютно справедливо в першу чергу хочемо познайомитися з витоками польської історії, відчути душу цього близького нам народу, оглянути відомі на весь світ пам’ятки історії та матеріальної культури. Але не забуваймо і про те, що Краків, як і його побратим з-над берегів Дніпра - Київ впродовж його багатолітньої історії творили представники багатьох народів, серед яких й наші предки – русичі-українці. Виявляється, що в сучасному Кракові ми зможемо відшукати багато слідів і предметів матеріальної культури, які дозволять нам краще зрозуміти свою власну історію. Отже якщо вас цікавить Краків очами українців то запрошуємо погортати сторінки цього поки ще не написаного путівника…

Також зауважимо, що наразі українському читачу доступний путівник по Польщі Святослава Семенюка, з яким автор цих строк також уважно ознайомився втім змушений визнати його в багатьох випадках малодостовірним та занадто радикально налаштованим проти наших сусідів. А отже він придатний лише для обізнаного в темі читача, який сам зможе оцінити достовірність поданого автором матеріалу. Недоліком цього путівника окрім того є практична відсутність конкретних адрес а відповідно можливості відшукати і оглянути відповідний об’єкт. Зважаючи на що ми намагалися висвітлити звернути увагу потенційного українського туриста на такі об’єкти які доступні і пояснити які з згадуваних об’єктів недосяжні для огляду.

Давні пам’ятки з території України

Відвідавши Краків неодмінно треба поглянути своїми очами на дві унікальні пам’ятки нашої давньої історії, що зберігаються тут.

Перша з них походить з передісторичних часів плейстоцену. В ті часи близько 1 млн. років тому Східна Європа була вкрита тундростепами. Тож і на території України паслися стада мамонтів та шерстистих носорогів. Знаменитий Краківський шерстистий носоріг (Coelodonta antiquitatis), знайдений у 1929 р. у озокеритовій шахті біля прикарпатського села Старуня, Івано-Франківської області.

Сенсаційна знахідка цілого шерстистого носорога була зроблена у 1929 р.

Це не перша знахідка такого роду, адже знахідки законсервованих «земляним воском» тварин відомі тут з ХІХ ст. Нажаль не всі вони потрапили до рук вчених. Залишки мамонта та передня частина тіла шерстистого носорога знайдені тут зберігаються у Львівському природознавчому музеї, який нажаль зачинений на перманентний ремонт як мінімум останні 10 років. А от опудало цілого шерстистого носорога, його скелет, а також зліпок того як виглядала ця знахідка одразу після відкриття можна побачити лише у Природничому музеї в Кракові, який знаходиться в центрі міста по вул. св. Себастьяна (sw. Sebastiana), 9.

Опудало, скелет та зліпок Старунського шерстистого носорога можна побачити лише в Кракові

Не менш знаменитою пам’яткою нашої давньої історії є «Збручанський ідол» - кам’яна постать бога Рода (поляки називають його так як називали цього бога західні слов’яни – Святовидом), яка знайдена у 1848 р. в р. Збруч напроти капища на г. Богіт (територія сучасного національного природного парку «Медобори», Тернопільська область).

Графічна реконструкція-припущення щодо локалізації Збручаснського ідола на горі Богіт

Не будемо тут оповідати усю історію цієї унікальної знахідки. Зауважимо лише, що цей кам’яний чотиригранний ідол відомий нам не тільки з шкільних підручників. Адже його зменшена копія є і у Києві в історичному музеї, а також в невеличкому скверику поміж Софійським та Михайлівським соборами. Натомість оригінал значно більшого розміру знаходиться у Краківському історичному музеї (вул. Сенацька(Sienacka), 3). Приходьте і подивіться на аутентичну пам’ятку дохристиянських часів коли «Сонце було Богом».

Оригінал Збручаснського ідола значно більшого розміру знаходиться у Краківському історичному музеї

Зауважимо також що ще одну зменшену копію Збручанського ідола, можна побачити у скверику навпроти північного боку Вавелю.

Свідчення контактів східних та західних слов'ян у Кракові

Землі одного з головних «препольських» племен - віслян, яких відносять до західних слов’ян межували з землями білих хорватів, які певен час входили до асоціації руських племен, і згідно деяким дослідникам вважаються навіть предками галичан. Тож контакти між західною та східною слов’янськими спільнотами розпочалися ще в ті далекі дохристиянські часи. Пам’ятками тих часів у Кракові стоять величні кургани Ванди та Крака (припускають що вони походять з VII-VIII ст. н. е.).

Курган Крака (Kopiec Krakusa) знаходиться в міському районі Подгуржа (Podgorze) на верхівці плато між вул. Марієвського (Maryewskiego) та алеєю Сілезьких Повстанців (Powstancow Slaskich). За переказом в ньому похований легендарний засновник Кракова –князь Крак. Цей переказ дуже добре перегукується з аналогічним про заснування Чернігова князем чорним, який начебто похований у кургані Чорна могила.

Курган Крака за давнім переказом є могилою князя - засновника Кракова

Курган Ванди (Kopiec Wandy), знаходиться в межах дільниці Нова Гута (Nowa Huta) між вул. Пташицького (Ptaszyckiego) та Бардоса (Bardosa) достатньо далеко від центру, так що щоб дістатися сюди прийдеться скористатися трамваєм № 17 чи 21 з центру до зупинки «Курган Ванди».

Курган Ванди, яка як кажуть поляки «не схотіла німця»

За переказами Ванда була донькою того ж таки князя Крака, яка відмовила саксонському князю стати його дружиною та віддати своїх слов’ян під німецьке панування.За подробицями з відповідних легенд ми відсилаємо читача до Ігнатія Крашевського з його класичним «Старим оповіданням» (Stara Basn), натомість зауважимо, що ці кургани були єдиними монументальними пам’ятками людської діяльності які возносилися на надвислянських плато задовго до того як на крейдяній скелі над Віслою виріс замок Вавель.

Цікаво також, що від цих давніх курганів у поляків зародилася традиція насипання штучних курганів на честь видатних подій чи відомих постатей власної історії. Так видова площадка на горі Високий замок у Львові являє не що інше як такий штучний курган насипаний в 300-ту річницю Люблінської унії. 

Від найдавніших часів через Краків провадив старовинний торгівельний шлях, який брав свій початок десь над Чорним Морем і у Києві, проходив крізь т.з. „червенські городи" староруських племен, а дальше вже до Кракова, через Прагу доходив до Регенсбурга над Дунаєм, де збігались тоді торгівельні шляхи цілої Західної Європи, а також річним шляхом Буг-Вісла до Балтійського моря.

Зображення Вавелю з Civitates orbis terrarium, перед 1617 р.

На цьому торговому шляху поблизу копалень солі у Величці виник град Крака, засновники якого точно невідомі. Питання щодо різних етнічних впливів на засновників Кракова викликають залишки деяких архітектурних споруд перед романського та середньовічного романського часу виявлені на Вавельському пагорбі.

Зокрема таємничим об’єктом є ротонда ротонда св. Феликса та Аддукта, злам Х-ХІ ст. Дана ротонда близька до подібних чеських зразків архітектури. Це наводить дослідників на думку про її побудову в часи чеського панування над цими землями, а отже служба у ній могла відправлятися по східному обряду.

Вавельский замок у Х-ХІІ ст. А – прямокутна вежа, так званий «стовп» («Stolp»), В - Ротонда Св. Фелікса і Аддукта

Рештки ротонди св. Фелікса та Аддукта

Реконструкція ротонди св. Фелікса та Аддукта

Наразі фрагмент ротонди, як і цікаві реконструкції зовнішнього вигляду першого Кракова та його споруд можна побачити на експозиції «Втрачений Вавель» (Wawel zaginiony).

Натомість в кутку вищої частини узгір’я, де знаходився найдавніший град, відкрито залишки прямокутної вежі знайдено. Наразі на її місці стоїть так звана Датська вежа

Наразі на місці квадратної романської вежі наразі знаходиться Датська вежа

Квадратна романська вавельска вежа ХІІ ст. (зберігся лише фундамент, втім недосяжний для огляду) носить назву стовп "Stolp”, проте не слуп (slup) чи вежа (wieza), що характерно для польської мови. Цим руського походження словом називалися сторожові вежі, які ставилися у ХІІ ст. галицькими князями на кордонах своїх земель, зокрема славетний столб у Столп’ю біля княжого Холма.

Оборонна вежа в Столп`ї, найдавніша пам’ятка мурованої архітектури по східний бік Вісли стоїть на кордоні Галицько-Волинського князівства

Залишки іншого стовпа це фундаменти на холмській околиці Белавіні. Тож, можливо і Вавельска вежа була зведена руськими майстрами.

Про зв’язок із Руссю в ХІ  ст. (час боротьби за прикордонні Червенські городи) свідчить і викрабований під кінець життя короля Болеслава Хороброго так званий "руський" динар, на якому напис «Болеслав» виконано кирилицею. Місцезнаходження цієї унікальної монети нам невідоме.

«Руський» динар Болеслава Хороброго

Імовірно руські купці мали свої торгові двори у Кракові, де зберігали і продавали товари, зупинялися під час дороги на Прагу. Втім польські історики не подають дані щодо звичних для східноєвропейських міст національних дільниць у Кракові. Проте варто оглянути підземелля Краківського ринку (вхід у Суконних рядах (Sukennice) наdпроти Маріацького костелу), щоб уявити як виглядало дерев’яне тогочасне місто, на яких промислах і торгівлі поступово підносило воно своє значення.

Реконструкція домонгольської садиби золотаря у підземеллі Краківського ринку

Після спустошення Русі, у 1241 р. монгольська навала прикотилася Польщею. В цей час було спалено майже усе місто. У зв’язку з цим окрім Вавелю, який здобуто не було, привертає увагу також романський костьол святого Андрія на вул. Гродській (Grodska). За переказом Я. Длугоша людність з прилеглих кварталів, оборонилася у ньому від татар. Напевне були серед цієї людності і русини: місцеві та втікачі з спаленої монголами Русі.

Романський костел Св. Андрія

Втім з цим костелом пов’язаний ще один цікавий факт. Тут у сестер-кларисок зберігається ікона-мозаїка Матері Божої з XIІ/XIII ст., що походить з православної школи, пов'язана з традицією бл. Соломії, королівни галицької. Соломія (1211-1268 рр.) була сестрою малопольського князя Болеслава. Той видав її за галицького короля Коломана (від 1215 р.) з династії арпадів. Після його смерті у 1241 р. Соломія повернулася до Кракова та привезла з собою з Галичини цю ікону.

Ікона-мозаїка Матері Божої з XIІ/XIII ст.

Нажаль сама ікона недосяжна для огляду та молитви, адже знаходиться в покоях сестер-кларисок. Всередині костелу можна лише придбати її фоторепродукцію.

Далі наш шлях лежить на Вавельский пагорб до кафедрального костелу Св. Станіслава та Вацлава, де ми можемо знайти чудові свідчення продовження контакту східно- та західнослов’янської культур у вигляді розписів виконаних руськими майстрами, які в тій чи іншій формі збереглися в каплицях: Св. Хреста (21), Маріацькій каплиці (11) та каплиці Св. Трійці (22).

Перші такі розписи з’явилися тут в часи Владислава Ягайла. «Дикий литвин», переможець з під Грюнвальду, вихований в традиціях культури Полоцької Русі (суч. Білорусь) як відомо ні слова не говорив по польські, втім спочив на Вавелю (в кафедральному костелі можна оглянути його надгробок, та втілився у бронзі на Грюнвальдській площі.

Владислав Ягайло на пам’ятнику Грюнвальдській битві

Варто пригадати також, що Грюнвальдська битва 1410 р. це так само героїчна сторінка давньої української історії, адже як в складі військ Великого князівства литовського як і військ Королівства Польського були численні полки з українських земель. На жаль у нас на Україні поки що жодного пам’ятника цій битві немає, а спроба поставити його у Дрогобичі до 600-річниці битви закінчилася звинуваченнями ініціаторів у польському шовінізмі…

Герб Великого князівства Литовського на пам’ятнику Грюнвальдській битві

Ягайло зажадав виконати у головній каплиці Вавелю – Маріацькій розписи, від яких по сьогодні лишилися лише залишки на віконних прийомах. Розписи виконали у 1393 р. руські майстри на чолі з Владикою (Wadyka, Wadycze). У 1394 р. вони розписували також королівську спальню.

Сучасний інтер’єр Маріацької каплиці

Каплиця св. Трійці була розписана у 1431–32 рр. по повелінню другої дружини Ягайла іншої русинки Софії Гольшанської, яка як і її чоловік спочила на Вавелю. Первинні розписи пізніше були замальовані, втім композиція і образи лишилися ті ж, окрім того збереглися характерні для православних розписів золоті німби, що були навколо голів святих у вихідній композиції.

Розписи в каплиці Св. Трійці (суч. вигляд)

Натомість подібні розписи збереглися у недоторканому стані у каплиці Св. Хреста фундації Казимира Ягелончика, 1470 р. із зображеннями Причастя св. Апостолів, янгольських хорів та кириличними написами. Невелику каплицю перекриває готичне склепіння з розвинутим розгалуженням нервюр. Оскільки каплицю прибудували до кафедри, то в її інтер’єрі опинилися два контрфорси, один з яких, кутовий, поставлено по діагоналі. Каплиця доступна для огляду в більшість днів. (Втім наприклад у великодній тиждень вона зачинена). Оглядаючи розписи керуватимемося найбільш вичерпним їх описом, який нам вдалося відшукати у Історії українського мистецтва. - К. : Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 177 - 178.: «Фрески, розміщені в чотири яруси, просто й вільно покривають стіни, огортаючи і контрфорси. А на стелі, серед густого мережива нервюр, віялами розгортаються невеликі групи легких постатей з золотими німбами, що сяють на синьому, мов небо, тлі.

Для стилістичних особливостей фресок каплиці властиве органічне поєднання українських традиційних рис з готикою, з притаманною для неї надмірною увагою до експресії, навіть до замилування муками й стражданнями, що відбиваються в позах і виразах облич, спотворених гримасами болю. Правда, готичні риси в цих розписах не домінують, виявлені вони лише в таких фрескових композиціях, як «Бичування» та «Розп’яття».

Легко й віртуозно майстер пристосовує розписи до площин готичного інтер’єру. Наприклад, «Благовіщення» чудово вкомпоновано в трикутний люнет, в іншому випадку блискуче використано вузькі видовжені площини, куди з великим умінням вписано «Поцілунок Іуди». Композицію цієї фрески побудовано на вдалому розташуванні натовпу по вертикалі, драматизм події підкреслено гнітючим, похмурим колоритом.

У сцені «Перед Каїафою» також майстерно розроблено мізансцену не менш драматичної події. Під маленьким двоколонним ківорієм за великим столом сидить Каїафа, до якого воїн, закутий у лати, підводить Христа зі зв’язаними руками. На другому плані намальовано натовп з воїнами. Для такого особливо драматичного епізоду, як «Розп’яття», майстер використовує найбільшу квадратну площину. В центрі на дуже високому з довгими раменами хресті виділяється біла постать Христа, під якою корчаться теж розп’яті на хрестах два розбійники. Трохи нижче - скорботно зігнута постать Іоанна з воїнами, а з другого боку - знепритомніла богоматір. Експресії і драматизму майстер досягає бурхливим неспокійним переплетенням гострих ліній, силуетами постатей, що схиляються в жалобі або заламують руки від болю й муки, а також умілим застосуванням білого кольору з урахуванням похмурого колориту всієї фрески. Білі плями одягу постаті, що підтримує зомлілу богоматір, виникають немов сполохи в темряві і сприймаються як різкий зойк страждання в тиші ночі.

У фресці «Покладення в труну» привертає увагу постать Марії Магдалини, горе якої виявлено трагічним зламом брів, виразом очей, стриманими жестами піднесеної долоні лівої руки і безсило опущеної правої. В моделюванні облич у майстра своя неповторна манера - гранично скупа, він не застосовує півтонів у передачі форми, виявляючи лише затінені, запалі площини і світлі - виступи лоба, вилиць і носа. Найближчі аналогії такій манері бачимо у галицькому іконопису XV століття (ікона «Собор Іоакима і Анни» з села Станилі - Львівський музей українського мистецтва), в «Розп’ятті» з Рихвалду (Музей етнографії та народного будівництва в Сяноку…(Польща - автор)».

Старий малюнок Олександра Гридлевського, що зображає каплицю Св. Хреста

Так звана злодійська вежа Вавелю зберігає пам’ять про вождя першого козацького повстання 1490 р. – отамана Муху, що зібрав на Галичині 10-ти тисячне військо, взяв Галич, Коломию та Снятин. «Року 1490 на галицькому Поділлю скоїлася ворохобня селян проти шляхти, що забрала у свої руки всі землі. На чолі ворохобників стояв козацький отаман на прізвище Муха» писали у своїх звітах королівські службовці.Лише за допомогою найманих військ та тевтонських лицарів королю вдалося придушити повстання. А славний Муха помер в ув’язненні у цій самій краківський вежі

Злодійська Вежа сучасний вигляд

Оглядаючи Злодійську вежу згадаємо й іншого ватажка селянського повстання – Олександра Костку Напірського – поляка, що підняв на повстання горян з Підгалля щоб битися проти шляхти разом з козаками Богдана Хмельницького. Тут його тримали після придушення повстання перед тим як страшно стратити – посадити на палю…

Залишаючи Вавель не забудемо також кинути погляд на Гербову браму, де побачимо герби Руського воєводства та давньоруських міст, які входили до Речи Посполитої: галка в короні - Галича, архангел Михаїл – Києва, ведмідь – Холму. Хоча звичайно підбір міст на герб викликає питання. Як і деякі наведені поруч герби невідомих нам міст.

Герби Руського воєводства та руських міст на Гербовій Брамі Вавелю

Найстарші будинки Ягеллонського університету — Collegium Maius (Центр міста, ріг вул. св. Анни (Sw. Anny) та Ягелонської (Jagiellonska) пов’язані з пам’яттю про видатного науковця Юрія Котермака з Дрогобича. Наприкінці 1468 р.або на початку 1469 р. він поступив до Яґеллонського університету (Краків), де здобув наукові ступені бакалавра (1470) і магістра (1473).

Фасад Collegium Maius

Постать середньовічного професора біля Collegium Maius нагадує нам про Юрія Дрогобича

Юрій Михайлович Котермак з Дрогобича, більш відомий як Юрій Дрогобич, один із найвидатніших європейських учених свого часу (його вважають вчителем Коперника), разом з поетом Павлом Русином із Кросна брав участь у підготовці перших друкованих книжок слов’янськими літерами в друкарні німця Швайпольта (Святополка) Фіоля.

Перші книги кирилицею: "Тріодь Посна", "Тріодь Цвітна", "Осьмигласник" і "Часословець" постали у друкарні основаній у 1491 р. в Кракові Швайпольтом Фіолем.

Фрагмент книги "Тріодь Цвітна", що збереглася на Галичині

Якщо перші дві були церковнослов’янськими, то Часлословець вийшла майже народною мовою тогочасних русинів-українців.

Фрагмент книги "Часословець"

Шрифти виконав Людолф Борхторп. Книги закупили монастирі, поміж інших в Дрогобичі і Городку, а також церкви на Волині, Литві та Русі. Друкарня незважаючи на свою ефективність зустрілася з протидією католицького духівництва. 1491 р. Фіоля, якого підозрювали у зв’язках з гуситами, звинувачено в єресі. І хоча Ян Турзо його швагрвніс суму у 1000 дукатів, як заставу під те що друкар не залишить Краків і явиться до суду, він тим не менш був ув’язнений. Процес закінчився 1492 р. виправданням друкаря. Втім друкарня занепала. Гнезнеське духівництво заборонило з січня 1492 р. йому друк нових книжок та продаж раніше надрукованих.

В Кракові знаходиться і місце вічного спочинку ректора Києво-Могилянської академії, Касіяна Саковича. Він відомий як автор твору «Вершьна жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного…». 1647 р, він був похований у костелі Августіанців, до ордену яких він вступив незадовго до смерті. Монастир августіанців знаходиться недалеко від Вавелю по вул. Августіанців 7 (Awgustianow, 7).

У роботі використано матеріали путівника «Український путівник по Польщі» С. Семенюка, фотографії з мережі, зокрема Вікіпедії, сайту Вавельского музею (http://www.wawel.krakow.pl/pl/), (у зв’язку з недоступністю ряду пам’яток для фотографування), бази даних «Прадідівська слава», а також особисті фото автора та К. Войцеховського та Р. Ясинського. Про Юрія Дрогобича дивіться також фільм http://blog.i.ua/community/3252/747542/

 Науковий співробітник історико-архітектурної пам’ятки-музею «Київська фортеця», к.б.н.

Парнікоза І. Ю.