Про концтабори НКВС Президенту України

Президенту України Януковичу В.Ф.

Журнал «Музеї України»  інформує про перші результати історичного  розслідування.

Проаналізувавши опубліковані матеріали в рамках Катинського розслідування, документи про депортацію «ворогів радянської влади» з Прибалтики, Молдови, України, ми дійшли висновку, що у Путивльському і Козельщинському таборах для військовополонених НКВС СРСР, після початку війни 22 червня 1941 року, перебували і ймовірно було здійснено позасудові страти литовців, латишів, естонців, молдаван, євреїв, поляків…

У Козельщинському таборі (Полтавська обл.) до 1000 польських військовополонених. І доставлених ешелонами  №229, 230, 231 відповідно 1229, 1251, 1311 бранців з Молдавії. 18 червня 1941 року прибули на станцію Ганівка під Козельщиною.
У Путивльському таборі (Сумська обл.) – до 6000 громадян країн Балтії і до 850 молдаван.

Всього етапували 4676 арештантів з Молдови. Доля їх невідома. Можливо, розстріляні.
Що відбувалося у Старобільському таборі після 22 червня, ми поки що достеменно не знаємо… Були ешелони з країн Балтії. В дорозі загинув 501 естонець.

Зусиль маленького журналу «Музеї України» та ентузіаста – дослідника історії В.П.Бровка, для проведення роботи такого рівня, явно недостатньо. За підтримки Козельщинської РДА проведено опитування старожилів і визначенно орієнтовне місце таємних масових поховань.

Враховуючи серію наших публікацій в інтернеті, про трагедію знають в посольствах Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Молдови, Румунії, пішли передруки у пресі інших країн…

Просимо створити Державну комісію  з розслідування діяльності таборів для військовополонених НКВС СРСР, розташованих в Україні. Дати доручення СБУ і Генеральній прокуратурі провести пошук вцілілих документів і місць таємних поховань. Отримати неспростовні юридичні докази, які стануть основою для офіційного увічнення пам`яті жертв. Залучити представників постраждалих країн.

Козельщина і Путивль знаходяться у депресивних регіонах. Спорудження меморіалів, музеїв, візити президентів постраждалих країн, урядових делегацій, туристичний потік пожвавлять економічне і культурне життя краю. Ми отримаємо  меморіальні центри міжнародного рівня (приклад Освєнцима, Катинь)… У той же час ігнорування і замовчування долі такої кількості громадян інших країн на державному рівні, буде мати негативні наслідки для України.

 Журнал «Музеї України» готовий сприяти розслідуванню.

Редактор журналу «Музеї України»           Віктор Тригуб.

Журнал «Музеї України»

Голові Верховної Ради України Литвину В.М.

Журнал «Музеї України» інформує про перебування в Путивльському, Козельщинському, Старобільському концтаборах НКВС СРСР 4676 заарештованих у червні 1941 року молдаван та кількох тисяч громадян Литви, Латвії Естонії. Вони стали жертвами політичних репресій, депортацій, арештів. Доля більшості з них, особливо тих, хто потрапив до Козельщинського та Путивльського таборів невідома.

Є підозра, що з початком війни вони були таємно розстріляні.

У цих же таборах, за спогадами свідків, відбувалися і позасудові розстріли польських військовополонених у 1940 році.

На жаль, вся документальна база знаходиться в архівах Російської Федерації, доступ до яких обмежено, а матеріали засекречені.

Просимо створити депутатську слідчу комісію, яка б прояснила ситуацію, довела або спростувала факти розстрілів громадян Польщі, Молдови, Румунії, країн Балтії на території України. Якщо розстріли мали місце – знайти поховання.

Варто подумати про створення у Путивлі, Козельщині і Старобільську міжнародної меморіальної зони. Спорудити меморіали, відкрити музейні експозиції…

Журнал «Музеї України» готовий всіляко сприяти роботі комісії.

Редактор журналу «Музеї України»                                       Віктор Тригуб

Прем`єр-Міністру України Азарову М.Я.

Журнал «Музеї України» інформує про перебування в Путивльському, Козельщинському, Старобільському концтаборах НКВС СРСР 4676 заарештованих у червні 1941 року молдаван та кількох тисяч громадян Литви, Латвії Естонії. Вони стали жертвами політичних репресій, депортацій, арештів. Доля більшості з них, особливо тих, хто потрапив до Козельщинського та Путивльського таборів невідома.

Є підозра, що з початком війни вони були таємно розстріляні.

У цих же таборах, за спогадами свідків, відбувалися і позасудові розстріли польських військовополонених у 1940 році.

На жаль, вся документальна база знаходиться в архівах Російської Федерації, доступ до яких обмежено, а матеріали засекречені.

Просимо створити Урядову слідчу комісію, яка б прояснила ситуацію, довела або спростувала факти розстрілів громадян Польщі, Молдови, Румунії, країн Балтії на території України. Якщо розстріли мали місце – знайти поховання, залучивши до роботи відповідні відомства.

Варто подумати про створення у Путивлі, Козельщині і Старобільську міжнародної меморіальної зони. Спорудити меморіали, відкрити музейні експозиції…

Журнал «Музеї України» готовий всіляко сприяти роботі комісії.

Редактор журналу «Музеї України»                                 Віктор Тригуб