Комітет порятунку Музею прикордонників

Великого резонансу отримала ситуація з намаганням знищити Музей Державної прикордонної служби України у Києві. Очільники Мінкульту вирішили не продовжувати договір оренди, давши місяць на звільнення приміщення у 360 квадратних метрів в Нацмузеї історії Великої Вітчизнянної війни. Ми всі розуміємо, що коли 30 тисяч експонатів запакують у ящики і вивезуть на якийсь гарнізонний склад, про історію Прикордонної служби України, як і радянського періоду, часів Першої Незалежності, козацтва, можна буде забути.

Особливо журналістів і прикордонників обурила поведінка керівництва Нацмузею історії ВВВ і однієї молодої заступниці міністра культури, які ставляться до відомчого музею як до чогось непотрібного і примітивного. Розпочали якусь підленьку інформаційно-бюрократичну кампанію, фактично протиставивши себе потужній силовій структурі, якою є Державна прикордонна служба України.

Переказувати реакцію чисельних ветеранів Прикордонної служби як часів КДБ СРСР, так і незалежної України, фронтовиків – важко. Бо дуже емоційні і образні звучать вислови…

Навіть після початку інформаційної кампанії на захист музею, чиновники старанно не звертають уваги на протести! Більше того, редакція журналу «Музеї України» отримала цікавого листа, від прес-секретаря Міністра культури, яке може бути розцінено, у тому числі, як зловісний натяк. Не відмовимо у задоволенні навести його повністю:

«Пане Вікторе, уявіть, що Голова державної прикордонної служби М.М. Літвин  видав наказ про переселення Музею прикордонників у нове приміщення. Так що з музеем все в порядку, не турбуйтеся, не перейматеся - бережить себе».  Отримано з адреси Чередниченко О.М. Прес-секретар Міністра, керівник прес-служби.

На цей момент ні ветерани, ні музейники, ні журналісти нічого не знають про існування подібного наказу. Громадськість продовжить боротьбу за Музей прикордонників!

Більше того, ми всі вважаємо, що музей є таким же символом Прикордонних військ як і прапор. Чиновники не розуміють, що тисячі людей реально ризикували життям, були поранені, багато хто загинув, перебуваючи на службі у Прикордонних військах. Музей для них є певним духовним храмом, де можна згадати товаришів, зустрітися з побратимами. І таке нахабно-брутальне ставлення…

У глибинах ветеранських організацій прикордонників зріє протестний настрій. Кілька сотень колишніх прикордонників, вдягнувши зелені кашкети, готові розпочати безстрокове пікетування Мінкульту та інших органів влади. І це не жарти…

Нагадуємо, цей рік є багатим на круглі дати – 70 років з дня початку Великої Вітчизняної війни, 20 років Прикордонній службі України, 15 років Музею прикордонників!  І такий подарунок від Мінкульту! Таке можна трактувати однозначно – вишукане знущання! І це на фоні щирих заяв Президента України В.Ф.Януковича, Прем’єр-Міністра М.Я.Азарова про посилення військово-патріотичного виховання, увічнення пам’яті загиблих… Стиль Мінкульту чимось нагадує дії троцькістів часів Сталіна…

Створено Комітет захисту Музею прикордонників!

Голова – Герой Радянського Союзу, фронтовик, генерал-майор Кошечкін Б.К.

Герой Радянського Союзу Полупанов В.К.

Голова Центру патріотичного виховання Константінов В.В.,

Левченко Євген – кореспондент газети «Хрещатик»,

Директор Наукової бібліотеки Черкаського національного університету Голиш Г.М.

Кавалер 5 медалей «За відвагу», фронтовик Бубліков О.В.

Голова Ради ветеранів Житомирського прикордонного загону Пузовіков В.В.

Керівник клубу «Прикордонник» Малець С.Д.

Слідопит-дослідник Коломієць Ю.А.

Ветеран-інтернаціоналіст війни в Афганістані, полковник Труфаненко О.В.

Редактор журналу «Музеї України» Тригуб В.В. – координатор, контакти із ЗМІ,

Голова Спілки воїнів запасу Прикордонних військ Козлов О.А.

До Комітету готові приєднатися відомі політики, народні депутати, громадські діячі, журналісти.

Врятуємо Музей прикордонників! Кампанію захисту музею триває! Долучайтеся!